Конечно же дети зачастую копируют наше поведение, но в таком случае нужно говорить о неправильности своих поступков, чтобы предотвратить повторение ребёнком такого поведения.

Наши дети - это наше отражение. Хочешь изменить ребёнка, начни с себя.

За твердженнями психологів сварити дитину все-таки необхідно, тільки робити це треба з розумом. На сьогоднішній день наші діти звикли до поблажки і дуже часто не знайомі зі словом «Ні», вони не відчувають межі між поганим і добрим, між дозволеним і забороненим. Адже якщо подумати, часто монстрами в сім’ї стають не страшні батьки, які нібито все забороняють і придушують свободу дітей, а якраз дуже розпещені діти, які були виховані на ідеї безмежної свободи.

Как это "никогда не ругаю"?! Ребёнок должен знать, что такое "хорошо" и что такое "плохо"! Если вы не будете указывать ему на его плохое поведение, то он буде так вести себя всегда. Не обязательно при этом кричать и наказывать, но побранить, отчитать, я думаю, не помешает.

А я своего ребёнка почти никогда не ругаю. Я считаю, что любое его поведение, даже самое плохое - это очередная ступень в формировании его личности.

Іноді діти в той момент, коли батьки їх сварять або ж мало приділяють уваги, починають вважати, що мама чи тато їх розлюбили. Хоча всі ми знаємо, що це не так. Просто для дітей найкращий прояв любові - це лагідні слова, спільні веселі ігри, подарунки, приємні сюрпризи тощо, а все протилежне - це прояв нелюбові. Я вважаю, що батьки навіть в той момент, коли слід насварити дитину чи залишити погратися наодинці, повинні ЗАВЖДИ говорити про найтепліші почуття до неї. Наприклад: "Донечко, памятай, я тебе ніколи не перестану любити, але зараз ти вчинила неправильно і повинна виправитися..."